Завершуючи інтерв’ю з легендарним гонконзьким актором Енді Лау наш репортер Джеймс Мадж мав можливість задати кілька питань не менш легендарному гонконзькому кінорежисеру Цуй Харк, продуктивному режисеру/продюсеру з такими популярними серіалами «Якось у Китаї» (з Джетом Лі) і «Воїни Зу». Його остання робота «Детектив Ді і таємниця примарного полум’я» зараз на дисках в Азії. Джеймс Мадж: Вітаємо Вас із заслуженими перемогами Детектива Ді в гонконзьких кіно нагородах. На Вашу думку, чи допоможе успіх фільму представити його в новій хвилі в китайському кінофентезі?

Цуй Харк: Я на це сподіваюсь. Китайські фільми дуже серйозні за стилем і змістом. Я надіюсь, що фільми розваг, такі як «Ді», спроможні зацікавити глядача.

ДМ: З Енді Лау, Тоні Люн і Каріною Лау фільм отримав неперевершений склад – є ще якісь актори чи актриси, з якими Ви хотіли працювати?

ЦХ: Так. Я вже склав список людей, з якими хотів б співпрацювати. Я завжди запрошую моїх улюбленців до себе в кіно, щоб ми могли поділитись один з одним досвідом в цьому особливому світі кіноіндустрії.

ДМ: Фільм відрізняється відмінними спецефектами – тим, з чим Ви були знайомі протягом всієї кар’єри. Як Ви вважаєте, чи є кращим використання комп’ютерних ефектів, аніж грим, освітлення, анімація та дріт, застосовані у «Воїнах Зу»?

ЦХ: Я ніколи не віддавав перевагу якомусь одному виду спецінструментів. Я завжди вважав, що для того, щоб зробити фільм цікавим, треба використовувати всі можливі варіанти. Грим, освітлення, анімація та дріт – це частина кіновиробництва у випадку, якщо вони корисні. Не слід уникати їх застосовувати.

ДМ: Детектив Ді був названий ще одним епічним фільмом – що у Вас далі після «Нова таверна дракона» з Джетом Лі?

ЦХ: Зараз я працюю на проектом «Штурм Тигрової Гори», що має в основі роман, написаний у 50х про групу з 36 людей, які вели битву з 20 тисячами бандитів на бездонній глибині в засніжених горах північного Китаю. Роман базується на реальній історії. Для мене це справжнє випробування працювати над матеріалом, який дуже близький до сьогодення. Зйомка - на засніженій території, що може завдати багато перешкод та проблем під час зйомки.

ДМ: Як Ви розцінюєте роботу в 3Д?

ЦХ: Я б не проти працювати в 3Д форматі надалі. Спочатку «Примарне полум’я» мало стати стереоскопічним фільмом. Але я не міг знайти інформацію, як цього досягнути. Після «Ді» я дуже переймався цим питанням. Я багато шукав інформації і шляхів, як цього навчитись. Вкінці кінців мені вдалось створити 3Д команду. «Нова таверна дракона» - це втілення цих ідей.

Різниця між 2Д і 3Д є такою: «мета – створити світ реалістичнішим на екрані. Тому слід дати достатньо часу глядачам відчути реалістичність на екрані за допомогою стереоскопічного ефекту. Більшість часу історія оповідається з центрованими кадрами, щоб глядачі могли уявити себе в місці подій. Також коли починаються дії, кадри стають довшими і як наслідок, кадри стають реалістичнішими настільки, що глядачі заглиблюються в події.

Камери важкі, тож існують певні процедури для вирівнювання синхронізації двох камер після зйомок. Крім того, зображення створюється поєднанням кольорів з двох камер і стереоскопічною вимогою створювати глибину і масштаби предмету в кадрі.

Однак є кілька подібностей між долбі-звуком і стерео. Кожен має знати, як створюється стереоскопічний ефект для глядача (долбі) – змусити глядача відчути рухливий звук.

У відображенні розмір екрана визначає 3Д дані, тому ми маємо обробити стереоскопічне налаштування з великим екраном, щоб отримати більш точний результат.

Я вірю, що буде ще довгий шлях розвитку 3Д в подальшому майбутньому, він розширить бачення світу на екрані для глядачів.

ДМ: Я вірю, що власне фільм – це рімейк, що є продовження інших недавніх гонконзьких рімейків «Китайська історія привидів», «Розмальована шкіра», «Секс і дзен» і навіть західних рімейків «На зв’язку» і «Чого хочуть жінки». Ви бачили тенденцію рімейків, які з’явились у китайському кіно після виходу в Голівуді?

ЦХ: Я не думаю, що варто робити рімейк, допоки не буде на це причини. Ненавиджу дивитись рімейки, які гірші за початковий фільм. «Нова таверна дракона» -це не рімейк, а інша історія, продовження попереднього.

ДМ: Чи багато нових гонконзьких фільмів, які поставлені на прибутковому китайському мейнлендському ринку, мають це продовження і суворі правила й регулювання цензора, що змінює підхід до постановки фільму взагалі?

ЦХ: Так, існує завжди табу. Особливо в релігійній, расовій, моральній і політичній сферах. Як приклад релігійного фактору, то детектив Ді спочатку був монахом, який грав злочинця. Але це вилучено через можливість протесту з боку буддистів.

ДМ: Деякі критики пророкують занепад гонконзького кінематографу в далекому майбутньому – як Ви оціните теперішній стан місцевої індустрії?

.ЦХ: Я оптимістично розглядаю творчі здобутки гонконзької кіноіндустрії. Я дуже сподіваюсь, що кінорежисери рухаються у вірному напрямку. Вірю, що ми зможемо вибратись із цієї складної ситуації. Щодо мене, то я завжди хотів створити фільм про Гонконг, якщо знайду потрібну історію.

ДМ: Ви коли-небудь уявляли себе в Голівуді з постановкою фільму?

ЦХ: Так, я чекаю на достойний сценарій.

ДМ: Отже, на ранніх сходинках вашої кар’єри Вас оцінювали як гонконзького Стівена Спілберга. Після більше ніж 30 років у даній індустрії, як Ви гадаєте, чи залишилось за Вами це порівняння?

ЦХ: На мою думку, дуже важко назвати когось ким-небудь, оскільки це ніколи не буде вірним порівнянням. Я завжди вважав себе кінорежисером стільки, скільки я буду знімати фільми. Я не можу порівнювати себе з іншими режисерами.